100-річчя з Дня народження Петра Панасовича Сиченка

Сьогодні минає 100 років з дня народження
відомого українського письменника Петра
Панасовича Сиченка. Здається, ще недавно
Петро Панасович приїздив у рідні Новосілки,
які він так любив..."Не розлюби, не кидай
рідних піль, Села свого не залишайте ніколи.
Тут вперше скоштував ти хліб і сіль, Тут
миле все: Ірпінь і виднокола..." Так писав він
про своє село, в якому народився. Як
сказати про цю людину сьогодні, коли
український народ веде боротьбу проти
російської агресії... Петро Сиченко своїми
творами завжди відстоював єдність
України, її незалежність. Герої його книжок
захищали Україну у різні історичні часи: в
період Київської Русі - України, в роки
Хмельниччини, Коліївщини, Гайдамаччини, в
часи УНР, в буремні роки Української
революції та Першої і Другої світових воєн.
Образи героїв його творів Андрія Журби,
Максима Залізняка, Івана Гонти, Івана
Бондаренка кличуть на подвиг сьогоднішніх
захисників рідної землі, воїнів ЗСУ, які
покрили себе хоробрістю і відвагою у
визволенні України від рашистів. Петро
Сиченко народився у селянській родині 20
листопада 1922 року. Закінчив
Новосілківську школу, потім навчався у
Ясногородській школі. 10 клас закінчив, а
там і війна почалася...Два рази тікав з
ешелону поїзда, який віз його у Німеччину
на роботу. Схоплений нацистами, сидів у
Рівненської тюрмі під час окупації за
організацію втечі з концтабору на Сирці,
куди потрапив після боїв за Київ. Вирвався з
гітлерівського полону у грудні 1941 року.
Створював підпілля у Новосілках, яким
керував лейтенант Микола Кошовий з села
Мостище. Партизанив з 5 березня по 19
листопада 1943 року, П. Сиченко був
командиром диверсійної групи. У жовтні
1943 року П. Сиченко був призначений
командиром 2-го Васильківського
партизанського загону. В одному з боїв з
гітлерівцями П. Сиченко був тяжко
поранений. Тривалий час лікувався і до
військової служби був визнаний
непридатним. Деякий час працював на
залізничній станції міста Києва. Вступив до
Київського державного педінституту ім.
Горького, одночасно працюючи у
видавництві "Молодь" та в реакції газети
"Зірка". Женився у 1949 році. Лідія Андріївна
стала надійною дружиною і другом на все
життя. Із 16 серпня 1953 року вчителював у
Ясногородській середній школі. Тут
народився їх син Юрій. Друкуватися Петро
Сиченко почав з 1957 року, хоча вірші писав
ще до війни. Перші твори опублікував у
дитячому журналі "Барвінок". Одна за
одною виходять його книжки " Найсмачніше
яблуко" (1963), "Куд-куди" (1976), "Подякуйте
землі" (1974), займався перекладами. У
1984 році вийшла збірка його поезій " Осіння
зав'язь", а потім "Відлуння" (1990) та
"Полинова моя печаль" (1995). У
співавторстві з Віталієм Кулаковським
написав ряд повістей. Широко відомий
роман П. Сиченка " Фронт через серце" та
повість "Третій іде по сліду". Його роман
"Вітер з Холодного Яру" став лебединою
піснею письменника.Цей роман писав з
1887 року по 1993 рік.Петро Панасович
Сиченко все своє життя був другом і
побратимом Володимира Кириловича
Малика - відомого українського
письменника.Закрилася книга життя Петра
Панасовича Сиченка 2004 року. Похований у
с. Ясногородка Київської області. Вдячні
земляки відкрили пам'ятник Петру Сиченку
у рідному селі Новосілки, щоб він завжди
нагадував прийдешнім поколінням про
Великого Світоча рідного краю, просту і
звитяжну Людину...